Літньо-відпускне (літо в місті)

Вже кінець липня, а я лише раз був на шашликах та лише раз був на місцевому пляжі. І не роблю з цього трагедію. Навіть не помітив, що літо майже закінчилося.

То в шкільні роки з нетерпінням очікуєш, радієш червню та, ретельно плануючи, що ти робитимеш протягом усіх цих трьох місяців, якнайдалі закинуєш підручники. Як тоді було? Всі ж пам’ятаєте: спати, скільки завгодно; читати улюблені книжки та виїжджати з батьками до моря. Зараз більша частина моїх «літніх канікул» пов’язана із щоденним курсуванням між офісом та домом під акомпанемент незчислених аудіокнижок у плеєрі, задухою в міському транспорті та офісі, щовечірніми візитами на стадіон та родинними кінопереглядами.

Нічого, якось не трагічно.)) Час летить дуже швидко. Приходячи на роботу в понеділок, навіть не помічаєш, як настає середа (екватор робочого тижня), а там і п‘ятниця.

Та все змінюється, коли до омріяної відпустки залишається лише тиждень. Коли вже остаточно відомо місце твого відпочинку, коли квитки придбані і залишається дочекатися настання «дня В» (В – значить «відпустки»), тоді час тягнеться немов жувальна гумка на розігрітому спекою асфальті. Таке відчуття, ніби ти сидиш на спині великої черепахи, якій лишилося метрів 15 до таблички із надписом «Фініш». Черепаха повзе, а «фініш» ще не наближається.

Хто знає, як поквапити час в цій ситуації, підкажіть, буду дуже вдячний))

P.S. Доки писав, згадав саунд-трек, чудову пісню "summer is city».