Українські виробники FPV-дронів на оптоволокні стикаються з дефіцитом і подорожчанням кабелю

Про це розповів представник R&D компанії BlueBird Tech Олексій в інтерв’ю Ars Technica, на яке посилається видання Speka. За його словами, найскладнішою ситуація була близько березня, після чого ринок частково стабілізувався, проте залежність від китайських постачальників залишилася.

Попит на матеріал зріс не лише через війну

FPV-дрони на оптоволокні керуються через фізичний кабель, тому засоби радіоелектронної боротьби не можуть заглушити канал керування звичним способом. Першими такі дрони почали застосовувати російські військові під час боїв у Курській області у 2024 році, згодом Україна розробила власні рішення. За оцінками, обидві сторони разом виробляють близько 50 тисяч таких дронів на місяць, а кабель після використання стає одноразовим.

За даними китайської митниці, які наводить The Washington Post, у серпні 2025 року росія імпортувала з Китаю близько 328 тисяч миль оптоволокна, а Україна лише 72 милі. Як повідомляли The Insider та Ведомости, упродовж 2025 року росія закупила понад 60 млн км оптоволокна, це понад 10% світового виробництва за рік. Раніше її частка в попиті не перевищувала 1%.

Додатковий тиск створюють дата-центри для штучного інтелекту. За прогнозом TrendForce, у 2026 році глобальний дефіцит оптоволокна може сягнути 180 млн км. Дорожчає й спеціальне волокно, стійке до вигинів, яке використовують у FPV-дронах.

Намотування котушок переносять в Україну

Виробники дедалі частіше купують великі бобіни оптоволокна й самостійно перемотують його на котушки для дронів. Це дозволяє контролювати якість і потенційно знижувати собівартість. За словами Олексія, у готових котушках з Китаю траплялися дефекти, а пошкоджене волокно може обірвати зв’язок під час польоту й призвести до втрати дрона та невиконання завдання.

Такий підхід доступний не всім: потрібні обладнання, навчені працівники, тестування й система контролю якості. Тому великі компанії роблять це самі, а менші купують готові котушки в українських виробників або за кордоном. Спеціалізованої університетської освіти для цієї роботи немає, фахівців навчають на виробництві, а під час навчання частина волокна псується. Автоматизоване обладнання теж потребує досвідчених операторів.

Логістика та контроль якості

Українські компанії можуть купувати оптоволокно через посередників в інших країнах, але це не усуває залежності від китайських виробників. За словами представника BlueBird Tech, траплялися випадки, коли китайські постачальники відмовляли покупцям через те, що ті представляють Україну. Довгий маршрут із Китаю, митниця й повітряні тривоги також затримують постачання.

Кожну готову котушку перевіряють на працездатність оптичного з’єднання. Крім того, частину котушок із партії встановлюють на реальні FPV-дрони й перевіряють у польотах, щоб оцінити, зокрема, як волокно розмотується під час руху.